КИЇВ — 15 жовтня 2019 року. Конституційний суд України відмовив у відкритті провадження у справі щодо конституційності положень ЗУ «Про акціонерні товариства», законів № 1983-VIII та № 2210, що регулюють процедуру squeeze-out та sell-out.  

Нагадаємо, що 15 липня 2019 року 47 народних депутатів України звернулися із конституційним поданням до Конституційного Cуду України із проханням перевірити на відповідність Конституції України та визнати неконституційними положення Закону України «Про акціонерні товариства», законів № 1983-VIII та № 2210, що регулюють процедуру squeeze-out та sell-out.

А 23 липня 2019 року Комітет АПУ з корпоративного права та фондового ринку звернувся з відкритим листом щодо зазначених процедур. Правники підкреслювали, що автори подання знехтували тим фактом, що Закон гарантує попередню та повну оплату акцій, адже права на акції переходять тільки після зарахування всієї суми компенсації на ескроу рахунок в інтересах міноритарних акціонерів.

Зокрема, Анна Бабич, Голова Комітету АПУ з корпоративного права та фондового ринку, партнерка ЮФ Aequо, наголосила:

«Закон є результатом багаторічної роботи експертів і вирішує проблеми, пов’язані із великою кількістю акціонерів, які не беруть участі у справах акціонерного товариства, що невиправдано ускладнює його діяльність. Документ спрямований на забезпечення балансу інтересів усіх акціонерів — як мажоритаріїв, так і міноритаріїв. Так, право примусового викупу (squeeze-out) врівноважене відповідно правом міноритарія вимагати викупу акцій АТ (sell-out). Тим самим Закон дозволяє побудувати більш ефективну систему управління товариством, з одного боку, і забезпечити виплату міноритарним акціонерам справедливої компенсації за їхні акції, з іншого боку».

Експерти Комітету АПУ підкреслили, що посилання авторів подання на той факт, що положення, які регулюють процедуру squeeze-out, суперечать Конституції України та посягають на приватну власність, є помилковим. Ч. 5 ст. 41 Конституції України передбачає, що примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване як виняток із мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.