КИЇВ — 15 вересня 2017 року. Комітет АПУ з питань ЗМІ та рекламного права провів круглий стіл, де учасники мали змогу обговорити питання відповідальності в мережі Інтернет за розповсюдження інформації.

Захід організований за сприяння Юридичної компанії «Міллер», партнер якої, Масі Найем, виступав модератором дискусії. Дискусія стосувалася надзвичайно актуального питання: свобода слова чи цензура та відповідальність у мережі Інтернет.

Учасники намагалися дати відповідь на питання, як знайти цивілізований та демократичний компроміс між свободою слова, з одного боку, та правом особи на захист честі та гідності, з іншого.

До обговорення долучилися Борислав Береза, народний депутат України; Анна Іщенко, керівник відділу представництва в судах ТОВ «ЮРІМІКСІКО», адвокат; Володимир Бойко, голова департаменту комунікацій ЮФ Ario Law Firm, екс-журналіст та телеведучий; Світлана Крюкова, заступник головного редактора інтернет-газети «Страна.ua»; Айдер Муждабаєв, журналіст, медіаменеджер, заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR; Віталій Мороз, керівник програм нових медіа ГО «Інтерньюз-Україна»; Мустафа Найєм, народний депутат України; Катерина Нікітюк, партнер Юридичної компанії «Міллер»; Олександр Барабошко, блогер; Cергій Дідковський, pr-cтратег; Анастасія Станко, журналістка hromadske.ua; Михайло Чаплига, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — начальник Управління комунікативної політики та зв’язків із громадськістю; Елліна Шнурко-Табакова, голова правління Асоціації підприємств інформаційних технологій України; Катерина Брюханова, начальник юридичного відділу Всеукраїнської асоціації переселенців, правник, експерт з нормотворення; Тетяна Попова, експерт ГО «Інформаційна Безпека», та інші.

Відкривала засідання Анастасія Станко, заявивши, що свобода слова у нас в державі під загрозою: їх компанія відчуває тиск з боку державних органів, щодо яких вони проводили розслідування. Цікаве зауваження — співробітники hromadske.ua обмежуються у своєму праві на власний розсуд вести свої соціальні аккаунти, хоча це не завжди є дієвим.

Віталій Мороз, взявши слово, зазначив, що розвиток цифрових технологій приносить не тільки користь, але й дає можливості для зловживань при розповсюдженні інформації. Особливо у нашій країні, де питання цифрової безпеки і режиму інформації в Інтернеті ніяк не урегульоване. При цьому пан Мороз висловився проти законодавчого обмеження свободи слова навіть під гаслом боротьби з інформатаками Росії. Він закликав людей бути свідомими та уважно ставитися до того, що вони продукують та споживають.

Підтримав ідею абсолютної свободи слова у мережі також Михайло Чаплига, зауваживши, що кожен споживач інформації мусить пам’ятати: 90% інформації — пропаганда. Але демократичних способів обмеження свободи слова просто немає, а самоцензура — це найгірше, що може статися з журналістом. При цьому він запропонував журналістам створити саморегулівну організацію для вироблення спільних етичних норм.

Катерина Нікітюк як юрист, що має справу із позовами у сфері свободи слова та захисту честі і гідності, наголосила, що вирішувати такі спори у правовому полі було б набагато простіше, якби деякі питання, на кшталт прив’язки інтернет-ресурсу до конкретної особи, були законодавчо урегульовані. При цьому вона теж підтримала ідею створення саморегулівної організації.

Далі дискусія розгорнулася навколо статусу журналіста. Слово взяв Мустафа Найем, який висловив цілком однозначну думку, що статус журналіста є нормативно визначеним і не варто будь-якого блогера наділяти правами журналіста. Найбільшою небезпекою він вважає тиск влади на медіа, використання медійного простору для зловживань з боку окремих представників влади для боротьби з опонентами.

Володимир Бойко нагадав, що не завжди негативна інформація є недостовірною, та зауважив, що відповідальність за розповсюдження недостовірної інформації мають нести не тільки журналісти, а будь-які особи, що її розповсюджують. При цьому він нагадав про таке явище, як журналістський шантаж, та запропонував ввести відповідальність за погрозу розповсюдження наклепу.

Доволі жорстку позицію в питаннях об’єднання журналістів у саморегулівну організацію (профспілку) висловила Світлана Крюкова, заявивши, що журналіст за своєю природою не може підкорятися колективним правилам (цю думку підтримав також Борислав Береза). Пані Крюкова стверджувала, що журналістська спільнота часто використовує негативну репутацію для піару, тому не варто витрачати ресурс на спори зі ЗМІ — вони це використають на свою користь у будь-якому разі. Що цікаво, на питання про те, як журналісти перевіряють достовірність інформації, вона відповіла, що журналісти у їх виданні послуговуються власним досвідом.

Еліна Шнурко-Табакова доволі резонно зазначила: виправити ситуацію з розповсюдженням недостовірної інформації може підвищення загального рівня освіченості населення, що сприятиме критичному ставленню аудиторії до запропонованої інформації.  

Загальну думку про те, що в Україні немає проблем зі свободою слова, висловив Сергій Дідковський. Однак він зазначив, що свобода — не вседозволеність. Контент відображає точку зору автора. І це нормально. Але автору варто пам’ятати про наслідки.

Загалом, складно сказати, що сторони дійшли спільної думки з ключових питань щодо обмеження свободи слова у мережі Інтернет, необхідності запровадження регулювання відповідальності за публікації, об’єднання у саморегулівну організацію і розробки спільних етичних норм. Але, здається, всі погодились із необхідністю підвищення загального рівня освіченості аудиторії, розвитку критичного мислення та підвищення рівня добросовісності та етичності кожного журналіста (і не журналіста), який розповсюджує будь-яку інформацію у мережі.

Долучайтеся до заходів, що проводить Асоціація правників України. З нами цікаво!